«Бо хоч би не зацвіла смоківниця, і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і ниви не дали їжі, хоч би не стало овець у загоні й худоби в стійлах, — та й тоді я буду радіти в Господі, веселиться в Бозі спасіння мого! Господь Бог — сила моя, і Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої виведе мене!»
1. Віра не залежить від обставин
Авакум перелічує можливі лиха: відсутність плодів, голод, втрата худоби — усе, що загрожувало життю в його час. Але навіть у цьому він обирає радіти.
Нам треба зростати у тому щоб наша віра та поклоніння Богові не залежали від зовнішніх умов.
ЦЕ ШЛЯХ ДОВІРИ БОЖОМУ СЛОВУ
2. Радість у Господі — це МІЙ вибір
Пророк каже: «Та й тоді я буду радіти в Господі». Це показує, що радість — це не просто емоція, а свідоме рішення довіряти Богові.
Ми можемо радіти, знаючи, що Він контролює ситуацію.
3. Бог — наша сила і підтримка
Наприкінці Авакум каже: «Господь Бог — сила моя». Людські сили вичерпуються, але Господь дає міцність, щоб подолати будь-які випробування.
Він піднімає нас «на висоти», даючи перспективу та надію.